
У Святошинському районі Києва в старовинній будівлі працює незвичайна для пересічного ока школа. Тут є вчительська, але немає жодної парти. Тут ніколи не проводять уроки, але діти приїжджають сюди на кіноперегляди з дискусіями та зустрічі з однокласниками. Тут ви не почуєте дзвоника на перерву, а мами й тата ще жодного разу не приходили сюди на батьківські збори.
Ідеться про найпершу в Україні дистанційну школу «Джерело» — навчальний заклад, що впроваджує освіту за допомогою інформаційних технологій не ситуаційно під час локдауну, а протягом останніх семи років. Зараз у школі працюють 40 вчителів і навчаються понад 1500 учнів та екстернів із 50 країн світу.
Чому дистанційна і денна школи — різні світи?
— «Джерело» — школа з авторською навчальною платформою. Ми поєднуємо цілодобовий офлайн-доступ до навчального контенту та онлайн-спілкування і навчання із фахівцями закладу. Саме така формула дає нам змогу називатися повноцінною дистанційною школою, — розповідає засновниця та директорка «Джерела» Олена Кузьменко. — Методика, яку впроваджуємо з 2013 року — адаптивне навчання. Кожна дитина навчається так, як зручно саме їй та в комфортному середовищі. У наших учнів є більше вільного часу, щоб досягати амбітних цілей у науці, спорті, мистецтві. Разом зі знаннями ми даємо дітям навички, які знадобляться в житті, а не формальний документ про освіту.
Помічаю, що в часи, коли уряд просить навчальні заклади перейти на дистанційне навчання під час локдауну, нас переслідує термінологічна плутанина. Як же правильно називати навчання поза стінами школи? Дистанційне чи онлайн-навчання? Інтерактивне чи віддалене навчання?
Олена Кузьменко стала ідейним першопрохідцем шкільної дистанційної освіти
Те, що ми нині бачимо в українських школах, не має жодного стосунку до спеціалізованого високотехнологічного дистанційного навчання. Дистанційна і денна школа — протилежні світи. У дистанційній — інтерактивна соціалізація, у стаціонарній денній — внутрішньокласна. Методики, комунікація між учнями та вчителями теж докорінно відрізняються.
Поєднати денну школу та її підходи з повноцінною дистанційною освітою дуже важко. Денна школа навіть за великого бажання й за порухом чарівної палички не зможе перетворитися на заклад, який надасть повноцінний дистанційний формат навчання. Тому не доцільно звинувачувати вчителів денних шкіл щодо «вимушеного карантинного режиму» діяльності в реальних умовах.
Як в Україні з’явилася перша дистанційна школа і кому в ній буде комфортно?
— Коли я жила в Європі, мої доньки вчились дистанційно, — розповідає засновниця «Джерела» Олена Кузьменко. — Діти показували чудові успіхи, одного разу я навіть почула від доньки: «Мама, це фурор! Так вчитися мені набагато цікавіше, ніж у звичайній школі». Власний досвід із донечками став головним поштовхом до дій.
А коли в Україні розпочався Майдан, ми повернулися до країни з патріотичних міркувань. Тоді я поставила собі за мету: розробити методику, організаційну модель та з нуля створити в Україні дистанційну школу. Така школа дала б дітям змогу навчатися у власному темпі, без стресу. Я мала тоді за плечима 20-річний досвід науково-педагогічної діяльності та займалася законопроєктною роботою у сфері освіти у Верховній Раді. Втілювати проєкт першої дистанційної школи в Україні було цікаво.
— Нашими першими учнями стали діти родин, які шукали альтернативу денній школі через низку особистих причин, а також діти родин із зони АТО, які не мали змоги покинути домівки, та діти родин мігрантів, — каже Олена Кузьменко.
Варто придивитись уважніше до дистанційного формату навчання:
— Один з учнів, історія якого я ніколи не забуду — Богдан з Докучаєвська на Донеччині, з патріотичної родини, — згадує Олена Кузьменко. — У 2015 році Богданчик, як і завжди, пішов до школи. Побачив, що зі стіни зник портрет Тараса Шевченка. «Але чому його зняли?», — запитав хлопчик. Після цього родину почали цькувати — присилали на телефон батьків погрози, залякували розправою. На фоні гострого стресу після бомбардувань та морального тиску в школі у Богдана розвився цукровий діабет інсулінового типу. Батьки дізналися про дистанційну школу та перевели його до «Джерела». Після випуску хлопець вступив на бюджет на юридичний факультет.
Інтерактивний контент та ще 8 особливостей дистанційної школи
Дистанційна освіта дієва, коли цей процес усвідомлений дитиною, підкреслює очільниця «Джерела». Як і денна школа, дистанційна має свій особливий портрет.
Пані вчительки дистанційної школи генерують новий контент для дистанційних уроків і обожнюють креативити
У дистанційній школі є кінозал. Однокласники часто приїздять до «Джерела», щоб цікаво провести час і поспілкуватись наживо
Як оцінюють учнів дистанційної школи?
Перевірка знань у школі «Джерело» на 60% складається з тестів. Урізноманітнити тести допомагає вчитель історії та один з найвідоміших методистів-тестологів України — Валерій Рижков.
Решта 40% завдань для перевірки знань — письмові. Від есе та диктантів до відеоробіт, аудіювання, робіт з мистецтва та проєктних робіт. А в початковій школі діти працюють в основному в зошитах. Тести на засвоєння знань у них анімаційні.
Діти, які до нас приходять після денної школи, кажуть, що тестування для них дуже незвичний метод перевірки знань: «У нас немає навички дати час на результат!» Тому ми вирішили з 7-го класу вводити тести на час для розвитку навички тайм-менеджменту. Тестування ще не раз зустрінеться дітям у їхньому житті. І коли вони постійно тестуються на час у школі, то й підготовка до ЗНО дається психологічно набагато легше.
Найбільше на оцінку впливають великі підсумкові тести, комбіновані тестово-файлові роботи, на виконання яких дається 45 хвилин. Такі тести оцінюються за 12-бальною шкалою. Є багато тестів із пізнавальною візуалізацією, є тести, в яких дитина складає карту з пазлів. Саме такий формат роботи викликає в дітей щире захоплення, а не сидіння над контурними картами старого формату.
На навчальній платформі учень отримує оцінки поурочно й потематично, а потім із сумарної кількості оцінок формується індикатор. Тому в будь-який період семестру учень може побачити свою усереднену семестрову оцінку. Індикатори допомагають побачити слабкі місця та працювати над тими уроками, які потребують поліпшення результатів.
Також куратор щомісячно надає батькам звіт про успішність дитини. А табель із результатами за семестр завантажується ще й окремо до «Батьківського кабінету».
Важливо:
Кожен учень завжди має попросити другу спробу, якщо незадоволений результатом першої.
Якщо учень не засвоїв на належному рівні тему і показав незадовільний результат під час тестування, він за бажанням звертається до педагога, і той надає йому можливість пройти тест (але вже з іншим наповненням) повторно. Ця методика дає нам змогу ростити дітей, які не бояться поганого результату. Саме за її допомогою відходимо від зашкарублої моделі «помилка це вирок» та мотивуємо учня зростати.
Стереотипи про дистанційну школу, яким у сучасному світі не місце
Слово учням
Як проходить адаптація, коли переходиш до дистанційної школи?
Після переходу зі звичайної школи до дистанційної я адаптувалася досить довго. Вересень пройшов на нервах, засиджувалася, бувало, й до ночі. У жовтні було вже легше. Наприкінці листопада я повністю освоїлася та відчула весь кайф. Були труднощі із самоорганізацією, бо треба встановлювати собі рамки й дедлайни, які я просто ненавиджу.
Спочатку боялася писати вчителям, бо думала, що вони відправлять мене під три чорти. Насправді, виявилося не страшно. До цього моменту я не думала, що наставники можуть бути настільки доступними і добрими. Особливо сподобався мені формат тестів та завдання, яких би не давали в традиційній школі. Наприклад: підібрати аранжування української народної пісні — і тобі не вліплять двійку за «Несе Галя воду» від «Воплі Відоплясова», а навпаки посміються разом з тобою та оцінять оригінальність вибору.
Учениця школи «Джерело» Лада Мазницька
Як організувати свій день, якщо навчаєшся дистанційно?
Потрібно дотримуватися хоча б мінімального режиму. Бо якщо вставати о дванадцятій — нічого не встигнеш. Зі свого досвіду підкажу — добре вставати о восьмій-дев’ятій годині і спробувати вже сидіти/лежати/стояти за комп’ютером десь об одинадцятій. Якщо о десятій, то взагалі чудово.
Я намагаюся зробити всі свої справи до третьої години дня, бо графік у мене напружений. Школа займає від двох до чотирьох годин. Більше часу витрачається, коли назріває практична робота/твір/проєкт. Мій рекорд — півтори години.
Тепер я спокійно відвідую свої додаткові заняття та змогла нарешті знайти час для занять із гри на гітарі. На дозвіллі читаю, дивлюся сама або ж із друзями чи рідними фільми, займаюся рукоділлям, пишу. Дуже радію, коли з’являється можливість погуляти.
Зустрічі дітей та родин зі вчителями у «Джерелі» завжди теплі та емоційні