Дистанційне навчання дітей з окупованих територій: досвід «Джерела» у 2017 році
24 січня 2017 року «Громадське радіо» присвятило випуск програми «Київ — Донбас» дистанційній освіті дітей і дорослих з окупованих територій. Гостями студії були директорка Центру дистанційної освіти «Джерело» Олена Кузьменко та викладачка інформатики Єлизавета Боровцова.
Цей ефір зафіксував один із перших періодів роботи школи, коли дистанційна освіта для частини українських родин була не питанням зручності, а способом зберегти зв’язок з українською програмою.
Українська освіта незалежно від місця проживання
Під час розмови йшлося про дітей із тимчасово окупованих районів Донеччини та Криму. Частина з них фізично не могла регулярно відвідувати український заклад, але хотіла продовжувати вивчати українську мову, історію України та інші предмети за українською програмою.
За словами Олени Кузьменко в ефірі, на той момент у центрі навчалося близько 30 дітей з окупованих територій. Цю цифру варто сприймати саме як повідомлення керівниці школи під час інтерв’ю, а не як окремо перевірену державну статистику.
Для старшокласників особливе значення мала підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та можливість у майбутньому вступати до українських закладів вищої освіти.
Які труднощі описували родини
Однією з проблем було оформлення документів для екстернатного навчання. Для підтвердження пройдених класів школі потрібна була інформація з особової справи учня. За словами директорки, деякі батьки не могли безпечно отримати або навіть відсканувати документи у школах на окупованій території.
Це показувало, що дистанційна освіта в умовах війни складається не лише з уроків через інтернет. Заклад мав одночасно вирішувати педагогічні, організаційні та документальні питання, а родини — підтримувати навчання дитини в небезпечних і нестабільних умовах.
Як був організований процес
В ефірі представниці «Джерела» описували навчальний сайт, на якому розміщувалися уроки та форми контролю. Учні могли працювати з матеріалами дистанційно, спілкуватися з педагогами й обирати відповідний формат навчання.
Окремо обговорювався екстернат. Він давав можливість організувати оцінювання та проходження програми для дітей, які через обставини не могли навчатися у звичайному режимі. Конкретні умови екстернату визначаються законодавством і правилами закладу, тому їх потрібно перевіряти за чинними документами, а не лише за описом у медіа.
Чому цей матеріал важливий для історії школи
Публікація з’явилася задовго до пандемії COVID-19, коли дистанційне навчання стало масовим явищем. Вона підтверджує, що «Джерело» використовувало дистанційну модель як основний формат уже в перші роки роботи, зокрема для дітей, які перебували поза контрольованою Україною територією.
Онлайн-формат не усував усіх труднощів. Родинам були потрібні доступ до інтернету, техніка, час на самоорганізацію та можливість передати документи. Проте дистанційна школа створювала шлях до української освіти там, де звичайне щоденне відвідування було неможливим.
Повний запис і текст розмови зберігаються на сайті «Громадського радіо».